Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Естетичне новаторство поезії 20-х років - часть 3

Витонченістю почуттів і художньою майстерністю вирізняється поезія «Сьогодні ходив на могилу матусі», в якій оспівано ніжну синівську любов до матері. Для імпресіоністичного стилю Чумака характерними є стислість, «рубаність вислову», прості непоширені речення, за допомогою яких відтворено мінливість вражень ліричного героя, легкими мазками окреслено навколишній світ. Цим досягається й емоційність твору. Звідси — поетична стихія, злива метафор і порівнянь, густа конденсація думок і почуттів («Обніжок», «Травень», «Ти — жаль», «Конвалії», «Погром»). Поезія Чумака відзначається високою вольовою напругою, енергією, бойовими закличними гаслами.

Василь Еллан-Блакитний (1894—1925) увійшов в українську лірику збіркою «Удари молота і серця» (1920). Це був активний діяч УПСР, членів якої називали боротьбистами — від назви газети «Боротьба», яку він редагував. То була партія національного спрямування. Семінаристом Василь Еллан-Блакитний відвідував знамениті суботи у Михайла Коцюбинського, На яких читав свої поезії: «В житті горю… Життя люблю — /І лоскіт сміху й терпкі сльози, / І кожну радощин-КУ п’ю, І Як сонце п’є ранкові роси*. Поет навчився тонко через ритмомелодику передавати мінливі душевні стани, поєднувати в цілісність образи-символи й звукопис вірша.








Після революції лірику Еллана-

Блакитного сповнюють мотиви бороть

би, дії, життєствердження: «Ні слова

про спокій! Ні слова про втому! / Хай

марші лунають бадьорі й гучні…».
Вірш

«Вперед» будується на поетиці окличних

речень, риторичних питань, що підсилює

дію й розкриває рішучість ліричного ге

роя змінити старий світ: *Вмремо, — а

здобудем кЛючі від життя*.
У збірці

«Удари молота і серця» ліричний герой

Василь окреслюється як полум’яний револю-

Еллан-Блакитний ціонер, максималіст, колективіст, що

Промовляє за всіх пролетарів, поєднаних «плечем до плеча», Чиї «очі горять, як вістря меча». Герой гостро відчуває закостенілість мислення поневоленої людини, рутинність міщанської психології, які заважають скинути кайдани неволі. Його мовлення схвильоване, полемічне, побудоване як серія ударів по ворогові. Метафора «удари молота» історії в такт з «ударами серця» передає світорозуміння революціонера: «Муром затято обрій. / Вдарте з розгону: р-раз… / Ми — тільки перші хоробрі, І Мільйон підпирає нас» («Удари молота»). Правда, у ліриці Еллана-Блакитного неповторний духовний світ індивіда розчинено в масі, замість особи — соціальні типи. Це зумовило художні прорахунки у створенні образу творця революції: знеособленість, спрощення духовного світу людини.

Еллан-Блакитний пише поезії-марсельєзи, марші, гімни революції, в яких риторично й декларативно, але афористично відбито дух доби, соціальне й національне пробудження мас («Після «Крейцерової сонати», «Бастилія», «Канонада»). На очах ліричного героя розігрується велике дійство революції. Його душа озивається голосом сурми, барабанним боєм, багатоголосими хоралами. В автобіографічній поезії «До берегів» органічно сплелися неоромантика й імпресіонізм. Поезія будується на антитезі: затишкові, спокою протиставляються безупинний рух вперед, неминучість боротьби, втіленої в образах човна й чайки. Як крещендо, звучить заключний рядок вірша: «Вперед! Завжди вперед несіть мене, вітрила». Поетові імпонує імпресіоністична стилістика, що передбачає безпосереднє відтворення хвилинних вражень, коротка, «рубана» фраза, ритмомелодика, що базується на мінливості темпу, прийомі умовчування, застосуванні пауз.

Лірика символістів. Інтенсивно розвивалася символістська стильова течія. її репрезентували брати Павло І Яків Савченки, Дмитро Загул, Микола Терещенко, Володимир Коби-


Лянський, Олекса Слісаренко. Основним

тропом був символ — стійка метафора.

В українських ліриків саме символ став

принципом узагальнення; його призначен

ні! — відкрити сутність світу ідей і мрій.

Образи-символи натякають на приховану,

містичну сутність явищ. Поети-символісти

збагатили лірику розмаїттям рефлексій,

навіювань, інтуїтивних здогадів, гри на

багатозначності слова. Олександр Білець-

кий
Вважав, що український символізм

розширив ідейний обшир поезії, підніс на

новий щабель техніку віршування. яків Савченко

Микола Зеров назвав «зорею плеяди* Якова Савченка (1890—1937), автора збірок «Поезії» (1918), «Земля» (1921). У його творах фігурують абстрактні образи привидів, змій, дикої сили, почерпнуті з традиції романтиків. Поезії цього символіста мелодійні й художньо досконалі: «Він вночі прилетить на шаленім коні, /їв вікно він поступи залізним мечем. / Ти останнюю казку докажеш мені / І доллєшся плачем» («Не дано»).

Естетична концепція дійсності Якова Савченка ірреальна: за світом явищ, які людина бачить, ховається справжній світ, невідомий і таємничий. Покликання поета — збагнути його та відкріпи читачам. Савченкове Невідоме Нагадує античний Фатум: людина безсила перед невідомим, віддана на поталу космічним силам, але їй дано передчуття, внутрішній голос. Появу віршів Савченка спричинили передчуття катастрофи, Перша світова війна, що закінчилась революцією. Його поезія — відлуння глобальних змін. А тому улюблений колір митця — чорний, що покриває навіть стихію вогню і сонця: «Три кольори в житті було, / В трьох кольорах уся земля. / В двох кольорах горіло Зло, ІА третій мій. А в третім —я.//1 третій — чорний, як агат. / Я вмер уже І ним свічусь. /1 третій Блиск страшних Свічад, І Що мертвий я тепер дивлюсь* («Три кольори»).

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Естетичне новаторство поезії 20-х років - часть 3 . Литературные сочинения!

Естетичне новаторство поезії 20-х років - часть 3