Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Ліричні героїні Ліни Костенко

Якось Ґете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають аналізу, зусилля розуму. Жіноча область творчості — це почуття. Ліні Костенко «дається усе. Вона говорить про серйозне, важливе, вічне, аналізує, доходить висновку, розмірковує — і все це пропускає через своє чутливе серце. Уся її тврчість по-чоловічому поміркована, мудра і по-жіночому пристрасна.

Великий пласт творчості Ліни Костенко — це поезії про кохання. Ліричні, задушевні твори про почуття, яке може прийти до людини у будь-якому віці, і може і ніколи не прийти. Людина, яка, проживши життя, так і не пізнала правжнього кохання — найнещасніша із людей. Вірш «Світлий сонет» про перше дівоче кохання. Сімнадцятилітній дівчині пощастило: вона покохала. Але її коханий любить іншу, і лірична героїня не може втримати гірких сліз. Це найщиріші сльози у її житті. Вони омивають її , притишуть страждання, заспокоять серце.

Почуття, якщо воно справжнє, глибоке, не любить тріскотняви. Воно ховається в глибині серця, стережеться грубого дотику і залишається з людиною «на сьогодні, на завтра, навік». Розуміння цього до ліричної героїні приходить раптово, цей дивний здогад обпікає мозок.

Минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн,
-На сьогодні, на завтра, назавжди!
Ти залишишся в серці моїм.

У цьому ліричному творі лише три строфи. Поетеса не розкриває перед ними романтичну історію кохання, не говорить відкрито про його силу. Декілька слів-натяків, і стає зрозуміло, що між двома серцями назавжди залишиться зв’язок, який не зможуть розірвати ані час, ані відстань, ані нові враженняя, імена і країни.

Але якою б сильною не була любов, лірична героїня Ліни Костенко нізащо наважиться стати рабою почуття. У вірші «Моя любове! Я перед тобою…» вона присить любов не допустити до того, «щоб світ зійшовся клином», щоб зникло з життя те, для чого вона живе. І якщо таке станеться, якщо вона заплутається у мрійницях, розміняє на спотички свої широкі дороги, то кості гордих її перевернуться.”Перевернуться в гробницях».

І в них було кохання, як у мене,
І від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
Та що поробиш, — тільки до воріт.

Любов не могла зупинити мужніх воїнів, відвернути їх від бою, від їхніх ратник обов’язків перед Батьківщиною. Ліричні героїні Ліни Костенко кохають ніжно, віддано, але це прекрасне почуття цс затьмарює їм світу, не відбирає розуму, не робить слухняними і покірливими. Воно може принести сльози чи щасливу посмішку, горе чи радість, але ніколи не може примусити людину забути, хто вона є і яке її призначення на землі.