Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Літературний образ сучасного українського митця (за прозовими творами Ю. Андруховича та С. Пиркало)

Згідно з поглядами Ю. Андруховича (за творами «Рекреації» та «Преверзії») сучасний митець, поет – це така ж звичайна людина, яка їсть, п’є, лається, міняє жінок, причому автор зображує навіть деяке надмірне захоплення поетів цими всіма заняттями, що викликає навіть сміх і певною мірою зчудування стосовного того, що поети, майстри слова, інтелігенція! Можуть так себе поводити. Автор робить це перебільшення та простоту у зображенні для того, щоб зламати стереотип про те, що поети – це люди, які живуть тільки ідеями про народ, про духовну красу і щастя і живляться духо і цими ідеями.

Щодо С. Пиркало, ще нічого не знайшла і не придумала. Завтра йду в бібліотеку, тож чекайте поправок.

Доходячи висновку про те, що саме філософія є репрезентатором національної культури, національного світогляду, Д. Чижевський виділяв три основні моменти, які характеризують особливості філософії певної національності: «1. форму вияву філософічних думок, 2. метод філософічного дослідження, 3. будову системи філософії, «архітектоніку», зокрема становище і роль в системі тих або інших цінностей». Стосовно тих чи інших початків нових духовних течій, то, на думку філософа, вони можуть виникати немовби раптово, з одного мисленника, одного твору, що має характер маніфесту ; так поступово, що ми не можемо знайти початків (Бекон, Декарт); через свідоме повернення до якоїсь старшої традиції, що в деяких випадках була репрезентована в минулому не один раз (ренесанс, відродження) (Чижевський Д. Початки і кінці нових ідеологічних епох // Історія філософії України. Хрестоматія. — К., 1993. — С. 471—473). Основною рисою культурного життя Д. Чижевський вважав існування певних стійких традицій.

Розуміння філософії як самоусвідомлення народом своєї культурної самобутності стало для Д. Чижевського основою для дослідження історії української філософії.

Спираючись на свою концепцію культурно-історичних епох, Д. Чижевський відкрив філософію українського бароко, дав культурно-історичну періодизацію розвитку філософської думки в Україні, де виділяв: Х—XVIII ст. — формування перед філософії, XVIII ст. — барокова доба в Україні, перша половина XIX ст. —доба німецького ідеалізму, друга половина XIX ст. — доба романтизму. В своїх розвідках історії філософи України вчений значну увагу приділяв тим українським мислителям, які жили за межами України, однак вважав, що Україна ще не подарувала світові свого великого філософа, оскільки за всю свою історію вона жодного разу не ставала ареною появи нового напряму, який би поширився в інших країнах і мав вплив на розвиток їх національної культури.

Характерною рисою сучасного літературознавства є те, що постмодерний критичний дискурс розпочав ретроспективний перегляд української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли чітко проявилися феміністичні тенденції.

У 90-ті роки ХХ ст. склалася ситуація, коли доробок української літератури поповнюється резонансними феміністичними художніми творами (О. Забужко «Польові дослідження з українського сексу», «Дівчатка», «Я, Мілена», Н. Зборовської «Валя», «Мама», «Дзвінка».

Що ж до української літератури кінця ХІХ ст., то феміністичні ідеї потрапили сюди з деяким запізненням. Проте їх поширення та популяризація тут відбувалися швидкими темпами, і з 60-х р. ХІХ ст. жіночий рух набирає своєї сили в Західній Україні, досягаючи апогею у 80-90-х р. р.

Першим літературним самоствердженням був виступ жінок-поетес (Л. Головацької, К. Цибик, К. Попель, М. Дідицької, К. Алексевич) на сторінках альманаху «Зоря галицька яко альбум на год 1860»; вони прагнули рівноправної із чоловіками участі в культурних справах.

Зацікавленість Лесі Українки «жіночими питаннями» була дуже великою; підтвердженням цьому є її творчість, у якій феміністичні мотиви проступають в образах сильних, дієвих та рішучих жінок («Остання пісня Марії Стюарт», «Сафо», «Мати-невільниця»,»Грішниця», «Товаришці на спомин».

Ольга Кобилянська в своїх творах «безлику жінку» зробила жінку «людиною» та «царівною» із неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігентністю («Царівна», «Людина», Природа», Некультурна», «Valse mеlancoligue).

Поширення в українській літературі кін. ХІХ - поч. ХХ ст. феміністичних ідей, викликало неоднорідну реакцію з боку чоловічо-літературної еліти того часу. «Офіційне» ставлення було досить толерантним, а «жіночі проблеми» знайшли своє відображення у творах І. Франка.

Така реакція зі сторони представників літературної еліти того часу є нічим іншим, як всього-навсього свідченням елементарного страху маскулінної культури перед «новими», сильними жінками, які на повний голос почали говорити про свої проблеми, потреби та бажання.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Літературний образ сучасного українського митця (за прозовими творами Ю. Андруховича та С. Пиркало) . Литературные сочинения!

Літературний образ сучасного українського митця (за прозовими творами Ю. Андруховича та С. Пиркало)