Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

«Митець глибокого патріотичного почуття» (Олесь Гончар) - часть 1

Художньо неповторні вірші створив у цей період Андрій Малишко (1912—1970). Кордоцентризм — найхарактерніша ознака його лірики. Латинське «согсііз» означає серце, тобто основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. В ліриці Малишка, як відзначав Дмитро Павличко, Образ серця — наскрізний. Його чуттєві компоненти такі: любов до мате-

Рі, родини’, України, народної пісні й думи. В роки війни митець піднявся до філософських узагальнень, втіливши риси характеру своєї матері в образ Ярославни, чиїм ім’ям він назвав свою матір. Також це — образ самої України, яка впродовж віків просила своїх синів і дочок захистити Батьківщину від лютого ворога («Мати. Чорна хмара вкриває півнеба з дніпрового краю*). Цей вірш — один із шедеврів української лірики. Відтворюючи образ матері, автор вдається до традиційних національних образів і мотивів безсмертного «Слова про похід Ігорів», розмовних інтонацій та пісенних символів. Образ матері подано через спогади, портретні й побутові деталі: вона у сорочці полотняній, потертій керсетці, старій терновій хустці піднімається на Дніпрову гору і, мов Ярославна, вдивляється вдалину, промовляє до сил природи, очікуючи на визволення, яке принесуть їй сини-воїни. Голос поета щемливий і бентежний. Це — крик душі, біль серця: його ж бо мати залишилася в окупованій фашистами Україні: «І стоїш ти одна, посивіла, стара Ярославно, / На дніпровськім лужку, на трипільському древнім валу». Оспівуючи образ най-ріднішої людини, поет піднявся до створення ідеального образу матері — через солдатську матір, Ярославну, матір-Україну, до всесвітнього образу матері-Землі (поема «Це було на світанку». Тема України — одна з провідних у творчому доробку Малишка. У суворі години найтяжчих випробувань восени 1941 року з’явився цикл «Україно моя*, Сповнений глибокого патріотизму і ніжної синівської любові до Вітчизни. Сучасників поета вражала і нині бентежить глибоко ідейна й художня сила поезій циклу Малишка. За словами Олеся Гончара, Тільки «поет справді народний, митець глибокого патріотичного почуття міг так передати пекучий біль розлуки з рідною землею, тугу за Україною, оту синівську непогасну спрагу, що нею говорить не один рядок найкращих Малишкових поезій того часу*. Композиційно цикл складається з п’яти частин, об’єднаних темою любові до України. Цикл «Україно моя» нагадує симфонію, де органічно поєднано цілу гаму почуттів, переживань, емоційних станів ліричного героя. Щирі й інтимні, пафосні й гнівні інтонації надають особливої напруги творові. У першій частині виразно національні образи — Дніпра-Славутича, колискової пісні, журавлиних ключів, зорі, Шевченкової кручі, карпатських долин — малюють поетичний часо-просторовий образ рідної Вітчизни, її складний історичний шлях. Поет вдається до антитези, запозиченої з фольклору, але наповненої новим змістом: шуліки уособлюють ворогів, а орли — бійців. Виникають образи, породжені страшною війною: «І трасуючих куль золоті розтікаються ниті. Смерть за смерть ворогам! На шулік вилітають орли!*. З часів «Відплати» Віктора Гюго (1852) європейська поезія не




Знала такої могутньої сили гніву й мужності, такої полум’яної любові до вітчизни. Митець відтворює ментальні риси українців, які поєднують у собі лагідність, мрійництво, миролюбність, а також спрагу до волі, рішучість у діях, непохитність у боротьбі з ворогом, готовність віддати життя за свободу України: «Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, / Польова моя мрійнице. Крапля у сонці весла. І Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, І Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла*.

Традиційний фольклорний і шевченківський образ Тополі Набуває символу України. Переосмислюються й інші образи: Микула уподібнюється до поета-воїна, якому вкрай важко залишати рідну землю, відступаючи під шаленим наступом ворогів: «Я дививсь І німів, і прощавсь — / Прощатись не міг*. Поет психологічно вмотивовує почуття героя, гіркоту відступу.

У поезії Малишка переплелися виразне документальне, публіцистичне начало, забарвлене напруженою емоційністю, і щирий ліризм. Поет створює у роки війни високохудожню Інтимні/ лірику. Вірш «Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу» змальовує образ дівчини-бійця. Це — монолог-сповідь ліричного героя, який щиро зізнається в коханні до дівчини, яка постає в ореолі незвичайної краси: «Зірка твоє освітила обличчя / / Потемніла…*. Боєць живе надією на зустріч із золотокосою красунею, що так запала в душу. Щире кохання допомагає юнакові вижити у тяжких воєнних умовах: «Крикну: прийди! — і прийдеш неминуче, Крикну: рятуй! — і воскресну в рятунку*. Доповнюється образ коханої у поезіях «Полюбила мене, не питала…», «Буду різьбить на чорному камені…», «Не печаль мої помисли строгі…».

«

Мистецька скарбниця. Утворчому доробку Малишкає чимало пісень. У роки війни бійці співали його «Хусточку червону», згодом зажили слави пісні «Ранки солов’їні», «Стежина», «Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі…», «Пролягла доріженька», «Рідна мати моя (Пісня про рушник)» (музика Платона Майбороди), «Цвітуть осінні тихі небеса» (музика Олександра Білаша). Вірші Малишка поклали на музику Левко Ревуцький, Сергій Козак, Анатолій Штогаренко, Юрій Мейтус, Григорій Майборо-Да. Поет написав лібрето до опери «Незраджена любов», = Твір поклав на музику Лев Колодуб.

Особливості розвитку прози: У цей період розквітають публіцистична стаття, нарис, оповідання, повість, а згодом — роман. Змалювання війни, боротьба з фашизмом, партизанські будні і героїзм народу — тематичне коло тогочасних прозових творів.

Жанри «малої» прози відзначалися злободенністю порушених проблем. На конкретному фактичному матеріалі (документальній оповіді про подвиги людей у боротьбі з ворогом) митці

Слова підносили волю до перемоги, зміцнювали почуття любові до України і ненависті до напасників. Такими були нариси та оповідання, художня публіцистика Олександра Довженка («Велике товариство», «Лист до офіцера німецької армії», «Відступник»), Павла Тичини («Творча сила народу», «Геть брудні руки від народу!»), Максима Рильського («Народ, Безсмертен»), Олександра Левади («Плач полонянок») та інші. Нарис «Втеча» Олекси Десняка Позначений автобіографічними деталями: це оповідь про те, як вирвався з фашистського полону, що побачив і пережив на окупованих землях України боєць Олекса Руденко (справжнє прізвище автора). Виникли нові жанрові форми нарису: Нарис-репортаж («З угорського щоденника» Леоніда Перво-майського), Нарис-портрет («Полковник Білютін» Івана Ле), нарис панорама («Київська битва» Андрія Малишка), В якому він описав панораму визволення Києва у листопаді 1943 року.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Митець глибокого патріотичного почуття» (Олесь Гончар) - часть 1 . Литературные сочинения!

«Митець глибокого патріотичного почуття» (Олесь Гончар) - часть 1