Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Павло Тичина (1891—1967) - часть 2

Восени 1916 року Павло Тичина повернувся до Києва і продовжив навчання в комерційному інституті, а також працював у театрі Миколи Садовського. У виставі «Про що тирса шелестіла» Спиридона Черкасенка Він зіграв роль козака. Павло Григорович познайомився з композитором Кирилом Стецепком, Талановитим режисером-реформатором Лесем Курбасом, Під впливом якого написав драматичну поему «Дзвінкоблакитне». ^ Міжпредметні паралелі. 22 січня 1919року президент Цєнтральної Ради Михайло Грушевський на Софійській площі

У Києві проголосив Четвертий універсал про незалежність

Української Народної Республіки.

Павло Тичина оспівав перемогу національно-визвольної боротьби, назвавши революцію в Україні «золотим гомоном* В однойменній поемі. Образ національної революції поет змалював у поезіях «На майдані» та «Як упав же він з коня», де зобразив революціонера, борця за незалежну Україну.

У 1917—1922 роках Павло Тичина, Лесь Курбас, Дмитро Загул, Юрій Меженко, Яків Савченко, Олекса Слісаренко, Володимир Кобилянський Творять символістський мистецький рух. У цій атмосфері побачила світ перша збірка поезій Тичини «Сонячні кларнети» — епохальне явище у новітній українській літературі. Митець художньо синтезував стильову палітру символізму, імпресіонізму, української народної творчості, поетичної традиції, зокрема бароко.

Плідним для Тичини був 1920 рік: вийшли збірки «Плуг», «Замість сонетів і октав», у яких відбиті роздуми над катастрофічними подіями новітньої історії, вболівання за долю України. Поет не сприйняв «звірств» представників нової влади («Прокляття всім, хто звіром став!*). Вірші Тичини відтворили його тугу за красою і правдою, розпач за втратою людяності.

Перші збірки Тичини принесли йому визнання у світі. Польський письменник Ярослав Івашкевич Назвав автора «Золотого гомону» генієм, що бачить майбутнє, стильова палітра якого виткана з мовних і почуттєвих джерел української народної стихії та літературної культури французьких і російських символістів. Чеські дослідники визнали Тичину «найбільшим ліриком сучасного слов’янства*. Англійський критик Джон Фут Назвав Тичину наймузикальнішим ліриком у світі.

Восени 1920 року Тичина разом з капелою Кирила Стеценка Здійснив гастрольну концертну мандрівку Правобережною Україною, в результаті чого з’явилась унікальна повість-Щоденник «Подорож з капелою Кирила Стеценка».

З 1923 по 1934 роки Павло Тичина мешкав у Харкові, тодішній столиці України, де зосередилося політичне й культурно-мистецьке життя республіки. Працював у журналі «Черво-








С*Нгшя

ІОКНІАк

Ний шлях», вступив до мистецької спілки «Гарт». Згодом його, першого з українських письменників, обирають у державні органи: членом Харківської міської ради, кандидатом у члени Всеукраїнського центрального виконавчого комітету.

Обкладинка збірки

«Замість сонетів і октав»

1920. Художник Лесь

Лозовський

Поет хотів бачити Україну щасливою, сонячною, освіченою, економічно розвиненою. Спостерігаючи гіркі реалії панування більшовиків, він написав: «Стріляють серце, стрі ляють душу Нічого їм не жаль». Велике душевне потрясіння пережив Павло Тичина у квітні 1923 року: його брата, священика Євгена Тичину, Було заарештовано і звинувачено в тому, що вів богослужіння українською мовою. Павло Григорович зробив усе можливе, щоб зберегти життя братові.

Більшовицькі лідери прискіпливо ставилися до творчості Тичини: у 1927 році голова Раднаркому України Влас Чубар У газеті «Комуніст» назвав вірш «Чистила мати картоплю» «націоналістичним опієм* За те, що митець правдиво змалював епізод голоду в роки громадянської війни. Це була не єдина спроба більшовиків «перевиховати» і «залучити» геніального поета до когорти радянських письменників, співців нової доби. Збірки «Вітер з України» (1924), «Чернігів» (1931) завершили Перший етап Творчості Павла Тичини.

Другий етап Творчості (1932—1940) засвідчив нове обличчя поета. Наступ тоталітарного режиму на національну культуру, масові репресії невинних людей, суворий диктат партії в галузі літератури зумовили обмеження свободи творчості митців, від яких вимагалося оспівувати більшовицьких вождів, викривати так званих «класових ворогів», «шпигунів», прикрашати соціалістичну дійсність. За таких обставин Тичина був змушений писати тенденційні вірші. Побачили світ збірки «Партія веде» (1934), «Чуття єдиної родини» (1938), «Сталь і ніжність» (1941). Публіцистичність і декларативність визначають тональність поезій, наповнених скороминучими гаслами, а тому позбавлених художніх відкриттів.

Третій етап Творчості Павла Тичини припадає на 1941 — 1956 роки. Під час війни поет жив спочатку в Уфі, згодом — у Москві, а в листопаді 1943 року повернувся у звільнений Київ. Працював міністром освіти України до серпня 1948 року. В роки


Війни відбулося оновлення духовних сил митця. Поет присвятив свій талант перемозі над фашизмом: писав публі-ічні статті, вірші, в яких осудив антигуманну сутність нацизму. Книги «Ми йдемо на бій» (1941), «День настане» (1943), «Я утверждаюсь» (1943), «Перемагать і жить!» (1944) сповнені оптимізму, високості духу і героїзму народу. Боротьба з фашизмом в образно-філософському осмисленні поета постає як одвічна боротьба гуманізму й анти-людяності, добра і зла, життя і смерті. Знаковим став вірш «Я утверждаюсь». Від імені України митець заявив про безсмертя свого народу та його немину - фОТо початку30-х років чу перемогу над ворогами: «Я Єсть народ, якого правди сила / Ніким звойована ще не була. / Яка біда мене, яка чума косила! — І а сила знову розцвіла*.

У 1953—1958 роках Павло Григорович був Головою Верховної Ради УРСР. Письменник Юрій Збанацький У спогадах відзначив людську простоту і мудрість Тичини, який сіяв добро і людяність, був «безмежним, як океан, мінливим, як небо, добрим і ласкавим, як сонячний промінь, нещадним, безкомпромісним до ворогів і таким м’яким та людяним, таким довірливоніжним до друзів*.

Четвертий етап Творчості охоплює 1957—1967 роки, позначений активною громадською діяльністю Павла Тичини: обирався депутатом Верховної Ради УРСР, брав активну участь ітературному житті. Поет знав старогрецьку, французьку, німецьку, вірменську, башкирську мови. Він переклав українською твори митців із багатьох мов, збагатив національну культуру духовними цінностями інших народів. Оприлюднив збірки «Зростай, пречудовий світе», «До молоді мій чистий голос» та інші, в яких переважає громадянська тематика. Знакова збірка «Срібної ночі» пройнята філософськими мотивами, роздумами про життя і смерть, вічне і минуще.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Павло Тичина (1891—1967) - часть 2 . Литературные сочинения!

Павло Тичина (1891—1967) - часть 2