Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 1

Любов до життя запалила його, і він

Носив скрізь з собою світло. Він забув,

Що то є темрява, бо й ночі освітлював

Блиском своєї душі.

(Валер’ян Підмогильний)

Валер’яну Підмогильному належить одне з найпомітніших місць у літературі доби національного відродження. Він — творець українських модерних романів «Місто», «Невеличка драма», повістей, новел, перекладач творів західноєвропейських класиків. «Підмогильний був яскравою творчою індивідуальністю, цілковито український талант, що надзвичайні події після 1917 року умів спостерігати тверезо, всебічно і критично, — відзначив літературознавець Григорій Костюк. — Але за багатством суспільних подій свого часу він не загубив людини. Він бачив її, розумів і творив її образ в усій суспільній, психологічній складності». В українській прозі XX століття письменник репрезентує інтелектуальну стильову течію.

Всім серцем служив Україні

Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі під Катеринославом (тепер Дніпропетровської області) у селянській родині. Формувався майбутній письменник під впливом родинного оточення, волелюбних односельців — нащадків запорожців, величної степової природи краю. Від матері він успадкував любов до милозвучного, добірного та розмаїтого українського слова. Захоплювався літературою та історією України, зокрема під впливом своїх вчителів — відомого історика Дмитра Яворницького Та мовознавця, літературного критика, перекладача Петра Єфремова. Батько Валер’яна працював конторщиком в економії графа Воронцова-Дашкова, прагнув дати дітям освіту, навіть запросив додому вчителя французької мови для сина та доньки Насті. Хлопець вчився охоче, закінчив церковно-приходську школу (1910) і Катеринославське реальне училище, профілем якого було вивчення точних наук (1918). Потяг до творчості виник у Валер’яна під впливом пригодницьких творів. Однак незабаром прозаїк-початківець зацікавився внутрішнім світом людини.


До •буржуазної*, « Класово ворожої*. Митець поринає у перекладацьку справу і здійснює українську версію багатьох творів Анатоля Франса, Гі Де Мопассана, Оноре де Бальзака, Густава Флобера, Вольтера, Гельвеція, Дені Дідро, Віктора Гюго, Проспера Меріме, Жуля Берна Та інших. Літературознавець Юрій Бойко Намалював емоційний портрет Підмогильного: •Делікатне, але енергійне обличчя, струнка постать У Легенькому пальті, що міцно облягає фігуру, фетровий капелюх, у радянських умовах річ не зовсім звична для початку 30-х років. У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру*.

Після вбивства Кірова почалися масові репресії інтелігенції. 8 грудня 1934 року Підмогильного заарештували органи НКВС. Звинувачення були надумані: участь у контрреволюційній організації, яка прагнула утворити українську буржуазну республіку. Підмогильного разом з Григорієм Епіком, Олександром Ковінькою, Миколою Кулішем, Євгеном Плужни-Ком, Валер’яном Поліщуком Та іншими було засуджено до десяти років таборів. На сумнозвісні Соловки письменники прибули 9 червня 1935 року. Але сталінський терор тривав: до двадцятиліття жовтневої революції 1917 року відбулося масове знищення політв’язнів. З листопада 1937 року письменника було розстріляно. До 1989 року творчість Підмогильного в Україні була забороненою.

Життя митця було подвижництвом, служінням ідеї національного відродження. Підмогильний продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до людини, її внутрішнього світу. На думку Валерія Шевчука, Свій родовід як митець Підмогильний веде від Володимира Винниченка, В якого навчився найщирішого та найдо-кладнішого психологічного аналізу. Письменник звернувся до урбаністичної тематики, зокрема до змалювання людей «дна», проблеми стосунків чоловіка й жінки. Використовував він і мистецькі знахідки Михайла Коцюбинського, Антона Цехова, Леоніда Андреєва. «Уроки майстерності» дали йому французькі класики, чиї твори Підмогильний перекладав. У них він навчився і вміння побудови фрази, і мистецтва моделювання внутрішнього стану героїв, і філософського погляду на дійсність.

Роман «Місто», опублікований у Харкові 1928 року, викликав значний інтерес у громадськості. Одні критики захоплювались новим твором Підмогильного, в якому відбилася філософія «вітаїзму* Епохи, інші примітивно тлумачили роман у дусі вульгарного соціологізму. Деякі критики вважали роман

Автобіографічним, головного героя ототожнювали з автором, проти чого Підмогильний застерігав своїх читачів. Хоча, звичайно, були Прототипи Деяких героїв: в образі поета Вигорського вгадуються риси Євгена Плужника, В образі маститого критика пізнаємо Миколу Зерова.

Підмогильний створив Модерний (франц. Тосіегпе — новітній, сучасний)Роман, В якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» — перший Урбаністичний роман В українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Юрій Шевельов Назвав його *однією з вершин української прози і дороговказом для її дальшого розвитку*. Твір не був подібний до традиційної народницької прози

XIX століття, бо його автор орієнтувався на романістику Оноре

де Бальзака, Гі Де Мопассана, Анатоля Франса, Джека Лондона,

Агатангела Кримського, Володимира Винниченка.
Це Дало

Підмогильному змогу створити оригінальне мистецьке полотно,

майстерно побудувати сюжет і використати нову для української

прози розповідну організацію тексту.

Побудова роману. Європейський роман кінця XIX — початку

XX століть мав два основні варіанти побудови оповіді. Автор

міг не втручатися в події, а розповідати про них нейтрально,

немов спостерігаючи збоку, як Еміль Золя У своїх натураліс

тичних романах. Друга стратегія передбачала авторське втру

чання у розповідь, коли всезнаючий автор вів за собою читача,

коментуючи події, не приховуючи своєї оцінки. Майстерності

в цьому досягнув Оноре де Бальзак. Однак Підмогильному був

ближчий досвід Гі де Мопассана. У романі «Місто» викорис

тана персонажна розповідна стратегія, яка полягає в тому, що

читач орієнтується на судження та оцінки героя. Розповідь у

романі «Місто» ведеться від третьої особи, але читач сприймає

світ очима Степана Радченка. Розповідач ідентифікується з

внутрішнім життям персонажа, відтворює його думки і почут

тя: «Тепер він спізнав безглуздя своїх намірів. Письменник!

Хто, підступний, йому це слово підказав?*
Така розповідна

стратегія є послідовною протягом усієї дії роману. Читач не

знайде в романі оцінки вчинків головного героя іншими персо

нажами, бо всі події переломлюються через свідомість Радчен

ка. Ця викладова форма роману зумовлена намаганням автора,

з одного боку, дистанціюватись від поглядів героя, подати їх

неупереджено, а тому з цією метою використана третьоособова

форма розповіді, з другого — представити внутрішній світ ге

роя цілісно й вичерпно. Як і Мопассан, Підмогильний ніде не

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 1 . Литературные сочинения!

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 1