Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 3


Людина, зі своїми інтересами, прагненнями, турботами й радощами, варта того, щоб про неї писати художні твори.

Фінальна сцена роману перегукується з подібними творами світової літератури. У романі Бальзака «Батько Горіо» герой після кульмінаційного моменту кидає виклик місту. У Мопассана Жорж Дюруа відчуває тріумф через свою перемогу над містом. Степан Радченко також звертає свій погляд на місто. Він усвідомлює силу та велич мегаполіса, але перемога його лежить у іншій сфері. Розв’язка проблеми людини підказана епіграфом з Талмуда — людина подібна до тварини, але й до янгола, бо «священною мовою розмовляє*. Літературна творчість дає змогу реалізуватись Степанові як особистості, духовне начало стає домінуючим і гармонізує внутрішній світ героя. Відомий критик Юрій Шевельов Підкреслив, що в романі Підмогильний «з нещадною правдивістю показує народження людини й письменника Радченка*. Автор змальовує «один із шляхів до волі. Цей шлях веде через правду, знання людини й себе До творчості. Ціною попереднього життя, ціною спустошення духовно.-’). ціною самоти герой Підмогильного купив собі право і можливість бути людиною. Людиною серед людей ».

Отже, така сюжетно-композиційна структура зумовлює жанрову природу твору. «Місто» є Відцентровим, романом, Оскільки його дія розвивається довкола персонажа, водночас із кожною сторінкою оповіді в ньому змальовується широка панорама духовного буття суспільства.

Образ міста. Літературознавці перебільшували значення образу міста у творі Підмогильного, зокрема звинувачували автора у «ворожому ставленні до міста* (Андрій Музична), Викривленому його змалюванні. Київ у романі, мовляв, зображується як місто міщан, непманів, «розкладеної декадентської інтелігенції* (Леонід Новиченко). Літературознавець Григорій Костюк Вважав, що твір Підмогильного — роман про Київ: «Описи. та йомих колись і вже, можливо, призабутих вулиць, завулків, пар ків, Дніпра, пляжів, університету, академії, багатьох історичних та архітектурних пам’ятників промовисто свідчить про це». Однак твір Підмогильного не є тільки романом про Київ, адже й «Батько Горіо» Бальзака чи «Любий друг» Мопассана не є творами про Париж. Письменники змальовують життя героїв у певних місцевостях не для того, щоб запропонувати топографічні дослідження, а щоб освітити тло буття героїв, запропонувати своє бачення дійсності. Київ не став головним персонажем роману Підмогильного. Його образ відтінює духовну еволюцію головного героя — Степана Радченка. Образ міста репрезентується через сприймання героя і так само зазнає еволюції. Справді, Степан, приїхавши в місто, вибухає ненавистю до міщан, але й

Сухер Бер Рибак. Місто. 1917

Доходить думки про те, що «не ненавидіти треба місто, а здобути… Йому виднілися безмежні перспективи. Таких, як він. тисячі приходять до міста, непомітно підточують його гнилі підвалини, чию покласти нові і непохитні». Такі, як Степан, мають *завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом» (Григорій Костюк). Радченко осягає велич і значимість столиці, у «безконечно строкатому шумі» Чує її голос, дуже биття могутнього серця міста, пізнає «його потайнії істоту*, Прагне підкорити.

У другій частині роману (розділ IV) герой бачить місто «як Могутній центр тяжіння, що круг нього крихітними планетами обертаються сели, вічні супутники його руху, і часточки їх. потрапивши в розпечену атмосферу цього сонця, мусять при стосовуватись до нових умов тиску і підсоння». Радченко навіть відчуває, що «місто своїм розгоном і шумом зворушує лю дину без міри гостріше, ніж лоно природи ніжністю краєвидів*.

Фінал роману Підмогильного перегукується з «Батьком Го– Бальзаката «Любим другом» Мопассана: «Хлопець розчи нив вікна у темну безодню міста. Воно покірно лежало внизу хвилястими брилями скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці. Він завмер від власного споглядання цієї величі нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок. Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей*.

Образ Степана Радченка. Новаторство письменника виявилось і в створенні образу головного героя. Тогочасна радянська література рясніла шаблонними постатями, які чітко розподі-


Лялися на позитивних та негативних. Персонажі не зображувались у розвитку, навіть герой з більшим спектром почувань і думок поставав перед читачем уже сформованим, статичним. Це явище було характерним і для класичної української літератури XIX століття. Натомість світова література знала іншого героя, який немов «створювався» під час розгортання романної дії, історія еволюції якого була частиною сюжету. Такий прийом покладено в основу багатьох французьких романів. Підмогильний теж змальовує Степана Радченка в розвитку, що надає образові динаміки, пластичності. Головний герой не є ані позитивним, ані негативним. «Диявольське» й «ангельське» примхливо поєднуються в натурі Степана. За допомогою контрасту автор зіставляє епізоди, іронізує над своїм героєм.

На початку твору Степан — один з багатьох сільських парубків, які прибувають до Києва. Перше знайомство з містом, як уже зазначалося, викликає у його душі гострий біль, почуття відчуженості. Звідси — нелюбов його до міста і села, яке не озброїло його, не навчило, як боротися з цим чужим і жорстоким світом. Однак його вирізняють риси характеру, притаманні майбутньому завойовнику міста. Він рішучий, наполегливий, вміє зосередитись на поставленій меті. Не бракує йому й здібностей до навчання, а пізніше — до літературної творчості. Завдяки своїй спостережливості та вмінню аналізувати Степан позбувається нав’язаних ззовні тодішньою ідеологією плакатних гасел і стереотипів. Герой, утверджуючись у житті, швидко відкидає завдання, яке було спочатку перед ним поставлене: здобути освіту, щоб потім повернутися до села. Поступово його захоплює велич міста. Подальший вибір він чинить, виходячи з власних уподобань та меркантильних інтересів. Для автора новели «Бритва» літературна творчість — не лише спосіб здобути славу, утвердитись у місті, а ще й можливість заробити гроші. Таким чином виявляється індивідуалізм героя.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 3 . Литературные сочинения!

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) - часть 3