Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Як страшно! Людське серце до краю обідніло» (Павло Тичина) - часть 1

Лірика Плужника відбивала настрої доби, змальовуючи трагізм буття людини в жорстокому світі катастроф, революцій та братовбивчих воєн. Безглуздому й немилосердному кровопролиттю поет протиставив людинолюбство. Він осуджує і «білий», і «червоний» терор. Твори збірки «Дні» показують масштаб соціальних потрясінь і людських трагедій, відзначаються пристрасним утвердженням гуманістичного ідеалу.

Для Плужника як митця-експресіоніста світ позначений людськими стражданнями, болями, невинними смертями. Про громадянську війну в Україні він пише як про вселюдське лихо, всесвітні суспільні катаклізми. У центрі його ліричних мініатюр — картини розстрілів, безжально обірваного молодого життя, трагічна доля людини, безглуздя ситуації, коли брат убиває брата: «А хто з них винний, а хто з них правий! — / З-під однакових стріх* («Сідало сонце»). З глибоким психологізмом поет змальовує епізоди розстрілів, спричинених «тотальною жорстокістю*, Дією антигуманних сил: «Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось прикладом У Спину — йди! / Вас чимало! // Сухо чмихнув старий наган / (Перша нота нової гами…) / Надвечірній лягав туман / Над житами* («Зціпив зуби»). У річищі поетики експресіонізму Плужник нехтує конкретним на користь узагальнення, майже алегорії. Хто ця жертва? Молодий чи старий? Інтелігент чи селянин? Читач знає тільки те, що ліричний герой — незламний борець: герой «зціпив зуби* Перед розстрілом — зібрав силу волі, мужньо дивиться в очі катам, знаючи, що помирає за Україну. Такі епізоди зображено у віршах «Уночі вели його на розстріл», «Притулив до стіни людину», «Зустрів кулю за лісом», «Ще в полон не брали тоді» та інших. Ці ліричні драми сповнені гострого болю за невинними жертвами революції, це — крик душі митця: смерть переслідує людину на кожному кроці, трагедія чийогось обірваного життя волає до совісті кожного. Це «фільми революції* (Мирослав Ірчан), Трагедія знекровленої нації, сини якої зустрічають «наречену Кулю за Дніпром* («Був ще хлопчик лагідний і тихий»). У народних піснях про смерть козака образом нареченої була могила, у Плужника — «куля за Дніпром*. Експресіоністська поезія Плужника будувалась, за словами Максима Рильського, На поетиці «короткого удару*, Щоб такими емоційно

Франц Марк. Кінь на тлі пейзажу. 1910

Разючими образами передати жахливу руїну України. Цим стиль Євгена Плужника нагадує творчу манеру Василя Стефаника.

Новаторство жанру медитації. Значних здобутків Плужник досягнув у жанрі медитації, поєднавши філософські роздуми з глибокими психологічними одкровеннями. У цих поезіях він порушував проблеми життя і смерті, невлаштованості людини у світі, трагізму її існування, жертовності в ім’я майбутнього.

Ліричний герой медитації «…/ Ось ляжу — родючий гні’и» Пильно вдивляється у свій час, хоче розгледіти знаки «доби нової*, Впіймати у всьому свою присутність. Водночас ліричний герой полемізує з безжалісним і кривавим часом («О жорстокий! І весь в крові!*), Який знецінює життя людини. Образи ниви, «колоссямуки*, «часуратая* Стають образами-символами, позначають народження майбутнього, утверджують віру в незнищенність духу творення. У вірші «Я знаю* Поет заявляв: «Я знаю — І Перекують на рала мечі. / І буде родюча земля*.

Жанр медитації Плужника відзначається внутрішньою конфліктністю, незгодою ліричного героя з поверховими поглядами на роль поета в суспільстві, його місце в історії та духовному бутті народу. Ліричний герой поезії «Для вас, історики майбутні* Не погоджується з оцінкою прийдешнього історика, який примітивно розглядатиме творчість митців 20-х років XX століття як ілюстрацію історичних подій: «Якийсь дідок нудний напише, — Війна і робітничий рух…* У пам’яті героя ці незабутні події — «не рядки холодних слів*, А пережита й пропущена крізь серце






Трагедія, свідоцтво пролитої крові за волю: «О, Золоті далекі будні І Серед родючих вільних нив!* — вигукує герой, бо тоді виборювалася свобода України, й ці дні для нього Золоті. Такий епітет зустрічаємо і в поемі Павла Тичини «Золотий гомін».

Свою творчість Плужник вимірював глобальними категоріями. На його погляд, біографія митця й історія нації не підлягають корекції у майбутньому, бо митець історичне майбутнє передчуває сьогодні, йому дано *в смузі днів сіренькій і нудній І часів нових початок розпізнати» («Суди мене судом своїм суворим*). Однак його хвилює, чи зрозуміють нащадки колишні події як «золоті дні волі* України й окремої людини, чи відчують їхній біль, страждання як головну сутність тих днів. У цьому й полягає ідейний пафос поезій «Для вас, історики майбутні», «Суди мене судом своїм суворим».

Пейзажна лірика. Поетичну світобудову Плужник не мислить без природи, яка є не тільки джерелом почуттів ліричного героя, а й рівноправним персонажем його емоцій. Природа поетом одухотворюється, залишаючись у вічних зв’язках стихій, у своїй холодній величі й таємничості. Пейзажні перлини Плуж-ника відрізняються від традиційної описової лірики, в якій на першому місці були чудові картини краєвидів. Його поезії — це медитації, у яких проблема людини і природи, космосу сповнюється філософського змісту. Як вдумливий аналітик, ліричний герой зосереджено й проникливо вдивляється у природу, і це погляд модерної людини XX століття, котра прагне збагнути закономірності буття, дух життя, його одвічний рух.

У медитації «Вчись у природи творчого спокою* Навколишній світ постає у динаміці, красі та поезії. «Вересневі дні*, «озеро, поросле осокою*, Журавлі, що відлітають у вирій, сама осіння атмосфера викликають у ліричного героя роздуми про начала буття: людину і природу. Вони й споріднені, й пов’язані символічно, духовно. Велична в пору дозрівання осінь символізує у вірші стан духовної зрілості. Плужник вірить у цілющу силу й розум природи, тому що в ній немає манівців, здатних звернути людину зі шляху істини: «Вчись у природи творчого спокою / В дні вересневі. Мудро на землі. / Як від озер, порослих осокою, / Кудись на південь линуть журавлі*.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Як страшно! Людське серце до краю обідніло» (Павло Тичина) - часть 1 . Литературные сочинения!

Як страшно! Людське серце до краю обідніло» (Павло Тичина) - часть 1