Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Лірика Лесі Українки

«Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає». Ці слова Мавки, героїні безсмертної «Лісової пісні», з повним правом можемо віднести до її авторки, геніальної поетеси нашого народу, Лесі Українки. Зійшовши на небосхилі укр. літератури у 80 –і роки 19ст., її зоря світить і сьогодні яскравим блиском. Народ, його історія, неповторна художня творчість і співуча мова – ось ті могутні життєдайні джерела, які живили творчість поетеси. Про що б вона не писала, у які мистецькі форми не вкладала свої думки (вірш, драматичний етюд, стаття чи фантастична драма) – завжди на першому місці були гостра актуальність, оригінальність розуміння проблем, висока художня досконалість.

Трагічність життєвого шляху (важка хвороба, що супроводжала Ларису Косач з дитинства) не завадила їй бути на часі зі своєю поезією. Епоха, коли писала Леся Українка, була зламом двох віків, зародженням нового суспільного руху. Всупереч занепадницьким настроям її поезія зазвучала гостро і палко, муза її перебувала у вічній гармонії з громадським настроєм, а надія поряд з вірою підтримувала:

«Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна».
Сочинение полностью »

Драматургія І Кочерги - «Свіччине весілля»

Драматургія І Кочерги – помітне явище в антології укр. літ – ри 20 століття. Він пройшов тернистий шлях від театрального критика, що писав комедійні фарси російською мовою, до глибоко національного драматурга, що усвідомлював роль своїх творів для осмислення складної історії народу. У його п’єсах, про що б вони не були («Свіччине весілля», «Майстри часу», «Ярослав Мудрий»), завжди присутні гострі конфлікти, поставлені глибокі морально – філософські проблеми, але завжди є щось від казки. Іван Кочерга в одному з кращих творів — п’єсі «Свіччине весілля», не збирався замикатись на суто історичному описі подій. Навпаки, він бачив перед собою значно ширше мистецьке завдання: «На цьому мальовничому тлі створити узагальнений боротьби України за свою волю і самобутню культуру».

У драматичній поемі «Свіччине весілля» доля подільського майстра Івана Свічки переплитається з долею України, поєднуючи особисте і вічне. Перед читачем постають картини Києва, початку 16ст., коли литовські князі намагалися придушити будь-яке прагнення народу до волі, жанр обрано письменником не випадково: обсяг поеми дає можливість відтворити широку панораму подій, а особисті моменти з життя героїв надають драматизму епічній оповіді. Проблема вищої краси, як її бачить і розуміє митець, - у народній боротьбі та самопожертві заради високих ідеалів. Ця проблема знаходиться в епіцентрі твору. Кочерга використовує прийом драматичного протиставлення двох таборів, Подолу і Верхнього міста, для загострення основного конфлікту. Наскрізним і символічним є образ Свічки, вогню. Навколо світла волі для боротьби, для боротьби за нього збираються подільські цеховики Чіп, Коляндра, Передерій. Власне, формальним приводом для конфлікту, який розгортає дію, є заборона світити світло у Києві. Пани бенкетують, а люди змушені сидіти в темряві: «без світла, в темних хатах, як кроти». Київські ремісники, змальовані Кочергою правдиво і переконливо, уособлюють Україну, що бореться. Подія вирує тому, що вбачає у жорстоких наказах Воєводи пряме зазіхання на свої права та привілеї, спробу перетворити вільних громадян на покірних рабів. Деякі з них, Кожум’яка Чіп та Золотар Передерій, закликають дати гідну відсіч поневолювачам.

Центральним образом у портретній галереї подолян став образ Івана Свічки. Автор змальовує його у різних ситуаціях, тому персонаж не перетворюється на шаблон. Перед читачем людина з сильним характером, що знає свою мету. Він прекрасний майстер, закоханий у витвори своїх рук. Високий злет його душі викликає повагу і любов до нього простих цеховиків, які гуртуються навколо героя у протидії представникам влади. Зрозуміло, що людині з нещирою душею не довірятимуть. Певний романтизм властивий йому у справі боротьби, він вірить, що саме любов «пориває людей на подвиг, на борню, на бій». Для Свічки особисте й громадське завжи поруч, герой не
розуміє свого щастя без визволення міста від гніту володарів. Адже це рабство
не тільки фізичне, а перш за все духовне:
Сочинение полностью »

М. Коцюбинський «Fata morgana»

Наприкінці 19ст. у укр. літ – ру прийшла плеяда талановитих письменників-прозаїстів, серед яких провідне місце належить М.Коцюбинському, у його творчості укр. класична проза досягла свого найвищого рівня, позначена розумінням глибин душі людської й поетизацією її поривань до справедливості, добра, краси. Письменник не залишав поза увагою традиційну тему села, піднісши її, на новий рівень мистецького втілення. Події 1 російської революції та років боротьби знайшли правдиве відображення у його творах, а повість «F.m.»стала яскравим літературно-художнім полотном про революцію 1905 року в Україні.
Сочинение полностью »

Трагедія народу в громадянській війні за романом «Вершники»

Його назвали «укр. Гомером», людиною високої душевної і фізичної краси. Він писав романи й оповідання, п’єси і сценарії, вірші та статті, у всьому залишаючись поетом. Перший роман «Майстри часу» Ю.Яновський присвятив трудівникам нового мистецтва – кінематографу, в якому бачив майбутнє. А ще був закоханий у революцію, яку зустрів із захватом, бо в кожному буденному факті бачив романтику. Світ, що оточував його, розколовся навпіл, і таким він поставав у творах письменника. Найяскравішим виявом його творчості того періоду став роман – епопея, що складається з новел – фресок, «Вершники» (1932 – 35рр.).

Згідно з наміром, у роман мало увійти 10 новел. Деякі з них залишилися у начерках і планах, а в остаточному варіанті їх всього вісім - ідейно і художньо закінчених новел – роздумів, пов’язаних між собою як спільними героями, так і провідною темою. Син свого часу, письменник поєднав традиційне бачення зі сприйнаттям кінематографіста, тому у прозі з’єднались стилістика кіно зі стилістикою укр. думи. Митець досягає ідеального поєднання життєвого матеріалу з глибиною і виразністю думки. «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного…». Перша фраза першої новели «Подвійне коло», у якій відтворено бій під Компаніївкою, - це панорама і згусток драматичних колізій громадянської війни. Серед битви, серед ворогів брати – діти однієї матері. Кожна сторона б’ється за своє, а правди, на думку автора, немає ні на одному боці. Найстрашніша дилема того революційного часу – необхідність вибору між інтересами родини і класу. Витоки цієї проблеми у повістях Гоголя, продовження – в експресивних новелах М.Хвильового. У серпні «нечуваного тембру» на полях України сходились у лютих боях сини і батьки, сестри і брати.
Сочинение полностью »

Зачарована Десна - Краса людини і природи

«Я славлю життя людей, що діють навколо мене», - так писав у своїх записних книжках О.Довженко. Цей вислів великого майстра слова, всієї укр. культури, безперечно, можна вважати його творчим і життєвим кредо. Він належить до тих укр. письменників, чия творча манера органічно поєднала досягнення реалізму та романтизму. Що б не робив Довженко – митець: знімав кіно, писав п’єси чи сценарії, створював геніальні кіноповісті чи розмірковував над тисячами питань у своєму «Щоденнику» – завжди він залишався митцем глибоко народним, закоріненим у рідну земля, закоханим у її людей і природу. Назавжди в його пам’яті залишились казкові сіножаті, перший дзвін коси, медовий запах трав і люди, серед яких народився, з якими ріс, які допомогли на життєвому шляху. Мабуть, з дитячих літ мріяв розповісти про це, виношував задум довгими роками і втілив його на сторінках кіноповісті «З. Д.» (1954 - 1955).

Цей твір Довженка цікавий не лише як власне художній, але й як розповідь про народження митця. Це лірична оповідь мудрого філософа, полум’яного патріота, геніального художника слова. Тонко відчував він красу людської душі і красу природи, вважав, що без гарячої любові до неї людина не може бути людиною – творцем. Тому вже на схилі життя захоплено і з синівською вдячністю звертається Довженко до ріки свого дитинства – Десни. Колись вона назавжди зачарувала малого Сашка і лишилася для нього зачарованою на все життя. Образ ріки постає перед читачем з перших рядків повісті, власне, з її назви, і проходить лейтмотивом через увесь твір. У ньому сконденсовані для автора краса, болі і радощі народу, його рідного придеснянського села. Це образ – символ великої і малої батьківщини, він є головним в образній системі твору. Довженко використав традиційний фольклорний образ річки, що символізує ріку життя, яка тече то швидко і бурхливо, то повільно і розлого. Навколо неї відбуваються всі події, з нею пов’язане життя героїв повісті. Та й сама оповідь ведеться автором вільно і невимушено, наче котить свої води ріка думок і снів. Однак «З. Д.» – це не лише романтичний образок минулих років, це розповідь про сувору правду життя знедолених хліборобів, про важку працю людей з мозолястими руками, про їхні малі радощі і немале горе. Кожен із його героїв є національним характером, у кожному, навіть буденному факті, у звичайних людях автор бвчить прекрасне. Довженко словом малює чудові картини рідної природи: царство трав і озер, сінокіс і щедре літо, сама Десна – «свята чиста річка дитячих незабутніх років».
Сочинение полностью »

Василь Стус. Мотиви лірики

Поезія В.Стуса – помітне явище не тільки в українськоі літератури, а й в суспільному житті країни. Талант поета, його трагічна доля, боротьба з тоталітарним режимом за національну незалежність України, відродження духовності та історичної пам’яті – все це викликало і продовжує викликати інтерес до творчості поета. Його вірші позначені глибиною почуття і думки, самобутністю творчого почерку. Вони свідчать про могутнє обдарування митця, глибокий філософський розум, безмежну любов до рідного краю і незламність духу.
Сочинение полностью »

Сатеричне зобаження дійсності у байках Л.Глібова

Леонід Глібов своїми творами зробив великий внесок у розвиток української літератури. Безперечно, головна його заслуга – байки. Саме в них найкраще відбився світогляд письменника – демократа, гуманіста, прозвучала гостра критика кріпосницької дійсності і тих нових відносин, які зароджувались у суспільстві. Відомо більш 100 байок, кожна з яких додає свою рису до загальної картини цього суспільства, створеної митцем. Завдяки народному колориту, гострій ідейній спрямованості, високій художній майстерності, твори Л.Глібова увійшли до класичної спадщини байкарства, поставили його ім’я поряд з іменами Езопа, Крилова, Сковороди.
Сочинение полностью »