Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Сатеричне зобаження дійсності у байках Глібова

Леонід Глібов своїми творами зробив великий внесок у розвиток української літератури. Безперечно, головна його заслуга – байки. Саме в них найкраще відбився світогляд письменника – демократа, гуманіста, прозвучала гостра критика кріпосницької дійсності і тих нових відносин, які зароджувались у суспільстві. Відомо більш 100 байок, кожна з яких додає свою рису до загальної картини цього суспільства, створеної митцем. Завдяки народному колориту, гострій ідейній спрямованості, високій художній майстерності, твори Л.Глібова увійшли до класичної спадщини байкарства, поставили його ім’я поряд з іменами Езопа, Крилова, Сковороди.
Сочинение полностью »

Зображення козацької верхівки у романі Пантелеймона Куліша «Чорна Рада»

У творчій спадщині Пантелеймона Куліша справедливо виділено його роман «Чорна Рада», як найбільш самобутній, оригінальний твір і як перший укр. національний роман. Це - історико – соціальний за жанром твір, над яким письменник працював ще у 1 половині 40-х років, саме тоді, коли формувався молодий укр. рух, зростала національна самосвідомість укр. народу, а укр. інтелегенція шукала джерела самобутності в історичному минулому. Автора «Чорної Ради» хвилює не стільки героічна, скільки смутна подія в історії України після смерті Б.Хмельницького. Письменник береться за складне завдання: показати укр. суспільство на тому етапі, коли настав спад у героїчному народному русі, коли розпалювались чвари за гетьманську булаву, а козацька старшина, у більшості своїй збагатившись за часів війни, збайдужіла до потреб своєї країни. Уже в 1 десятиліття після війни 1648-54р., на Ніженській раді 1663р., суперечності між козацькими верхами і низами досягли своєї межі. Письменник у романі не обмежився змалюванням конфлікту лише між двома героями – антогоністами, Сашком і Брюховецьким, а показав ті соц. сили, що стояли за цими постатями.

У романі діють гетьмани, старшини, городове козацтво, міщани, селяни. Характер самого історичного матеріала змусив автора відобразити у творі соц. боротьбу, досить виразно передати соц. неоднорідність України того часу. В основі розвитку сюжету – досить традиційний для романів цього жанру мотив дороги (згадаємо хоча б популярні романи Вальтера Скота). Цей же прийом допомагає авторові виявити характери героїв. У цю дорогу вирушає священник із сином Петром, прямуючи з Правобережної Укр. до гетьмана Сашка. Під час подорожі їм зустрічаються різні за соц. походженням і політичними поглядами люди, а молодого Шраменка чекають ще й щасливі пригоди. Кожен образ «Чорної Ради»: кошового Брюховецького, гетьмана Сашка, осавула Гвинтовки - несе з волі автора відповідне ідейне навантаження. У творі одразу відчутні авторські симпатії та антипатії. Письменник виступає у своєму романі як виразник інтересів старшини городового козацтва. У тлумаченні Куліша Сашка уособлення правди і справедливості, хоча йому властиві самовпевненість, нетерпімість до тих, хто стоїть на нижньому соціальному щаблі: «Побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат! Запорожців я здавлю, як макуху, гетьмана поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманську зверхність!». Сашко, на думку автора, все ж є в романі вболівальником за долю України, що прагне зберегти кращі народні традиції. Він по – лицарськи поводить себе і в ув’язненні, відмовляється врятувати своє життя ціною смерті Кирила Тура. Як бачимо, цей образ є досить суперечливий оскільки змальований письменником у романтичному дусі.
Сочинение полностью »

Мотиви лірики Максима Тодейовича Рильського

Поетичний доробок М.Рильського займає в історії укр.літ. значне місце. Класичність і майстерна простота його творів, мелодійність і краса мови, її народнопісенний характер, глибока філософія поетичних узагальнень – все це зробило поезію М.Рильського популярною серед широких читацьких кіл. Джерело такого впливу митця на читача у гармонійному поєднанні найкращих рис українського фольклору з найвищими досягненнями літературної традиції. Вийшовши із справжнього інтелегентського середовища, поет засвоїв його гуманістичні і демократичні ідеали. Вони знайшли художнє вираження у ще учнівських, досить не самостійних віршах першої збірки «На білих островах» (1910р.) Рильський близький у своїх мистецьких уподобаннях до неокласиків, він стоїть осторонь літературної боротьби, намагаючись лише через поезію висловити те, що хвилює.

Мінливі і кофліктні настрої, стихійне прагнення до радості, злитість з природою рідної землі, яку він зберіг на все життя, пишучи прекрасні пейзажні вірші, - такі основні мотиви лірики раннього Рильського. Його збірка «Синя далечінь» вважається найбільш неокласичною, бо написана у роки існування групи українських неокласиків (М.Зверов, М.Драй - Хмара).
Сочинение полностью »

Поетичний доробок Олександра Олеся

Поетичний доробок Олександра Олеся займає в історії укр. літ. особливе місце. Він прийшов в літературу, коли ще жили і творили Іван Франко, Леся Українка і Михайло Коцюбинський. Ніжний романтик початку століття, зацікавлений у суспільних подіях лірик 20 – х років, сумуючий і драматичний художник слова , у другій половині життєвого шляху – такі творчості поета. Своїми єстєтичними упоподобленнями він був близьким до модерністських літератури мистецьких кіл, до поетів «Української хати» та львівських молодомузівців. Олесь сприймається читачем як поет почуттів, але до почуттів звертається багато поетів. У творчості ж Олеся почуття вираженні с такою силою та експресією, як ні в кого іншого.

Пророчою виявилась муза Олександра Олеся, вже у назві першої поетичної збірки «З журбою радість обнялась» (1907р.) провістивши драматичну творчісті і його життя. З її сторінок перед читачем постає тонкий лірик з мінливими настроями, захоплений і глибоко закоханий у рідну природу:
З журбою радість оюнялась…
В сльозах, як вжемчугах,мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
Сочинение полностью »

Твори Котляревського

Творчість класика нової укр. літ – ри І.П.Котляревського належить до тих вічноживих явищ, про які кожна епоха складає своє судження, не вичерпуючи при цьому багатства і глибини їх змісту. Його славнозвістна поєма «Єнеїда» і п’єса «Наталка Полтавка» яскраво й багатогранно відобразили дух народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. Твори Котляревського увібрали багатовікові традиції української і світової культури, на рубежі нової історичної й літературної епохи знамеенували перехід до нового типу художньої творчості, до реалізму та народності.

Вихід поеми «Єнеїда» став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. В її основу автор поклав сюжет класичної поеми римського поета Вергілія, однак однак написав цілком самобутній,оригінальний твір. Вергілієва «Єнеїда» – поема героїчна, в якій утверджувалося «божественне» походження римських імператорів. Іван Котляревський, використавши фабульну ,переосмислив цю патетичну тему. З – під його майстерного пера вийшла весела бурлесна розповідь, вражаюча своєю дотепністю, витонченістю спостережень у зображенні українського побуту другої половини 18 ст.

У Котляревського все – сонячне, земне, люди діють у конкретних обставинах. Саме у світлі цього багатогранного життя «олімпійці» виглядають кумедно, а їхні справи – огидні. В образах троянців латинян, сицилійців та «олімпійських вершителів» автор зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, змалювавши картини української дійсності свого часу. В полі зору письменника: - паразитичне існування поміщицького стану, продажна бюрократія і панівство, «халтурний рід». Перед читачем проходять пани і підпанки, «що людям льготи не давали і ставили їх за скотів», чиновники різних рангів, судді – хануги, «які по правді не судили». Всі вони засуджуються автором на вічні муки, а місце їхнє – в пеклі. Третя частина поеми, в якій змальовані картини пекла, вже давно стала класикою сатиричного жанру в укр. літ – рі. Але відзначимо, що Котляревський осміює не стільки соціальне зло, скільки моральну недосконалість суспільства. Крізь рядки поеми звучить гуманістичний заклик до морально – етичного очищення цього суспільства, гумор письменника шукає позитивного у такій, навіть заперечуваній дійсності. Особливо цікавить його моральне обличчя творців слова, які повинні б бути кращими синами народу, але:
Сочинение полностью »

Павло Тичина. Мотиви лірики

Він був ніжним, як океан, мінливим, як небо, - так говорили сучасники про Павла Тичину. У цих словах і справді весь Тичина – визначний пост нашого часу. Він по – справжньому відчув наш вік і у своїй творчості відтворив усі його контрасти з геніальною виразністю, силою і повнотою. Мрійник, не холодний неокласик, я романтик, закоханий у мистецтво і поезію, де є справжня краса, добро, людяність. Мадонною своєю назвав природу, яка була для нього самим життям, - ось ранній Тичина з його світоглядом:
Я – сонцеприхильник,
Я – вогнепоклонник.

У його поезіях, написаних у перші 2 десятиліття двадцятого століття, соціальні мотиви тільки пробивають собі дорогу. Він орієнтується на традиції М.Кольцова і Б.Грінченка, на новітніх М.Вороного та О Олеся. Але поступово визріває власна індивідуально – філософська концепція, у якій світ сприймається як боротьба контрастних музикальних тем. Саме з музики народилась його пезія, яка склала першу збірку «Сонечні кларнети». У ній закладені основні принципи творчого кредо поета, беруть початок головні мотиви творчості. Мрійливий ліризм збірки – далекий від затворництва і безжурності, поет вводить читача в атмосферу передчуття глибоких змін у суспільстві.Окремі вірші становлять ніби силефонічну цілісність(«Блакить мою душу обвіяла», «Молодий я, молодий», «Ви знаєте, як липа шелестить»). У композиції цієї та інших
збірок Тичина дотримується певного порядку, спочатку подаючи ключовий вірш, який «диктує» тему всієї книги. Природа і людина в ній одній з провідних мотивів усієї лірики поета, пейзажі допомагають глибше проникнути в почуття людини і пояснити їх. Він використовує промовисту персоніфікацію весни як дивини, закосиченої квітами, з перлами роси, співом жайворонка,а поруч вилітає мотив прагнення перемог, нових змін («Арфами, Арфами»):
Сочинение полностью »

Іван Франко «Борислав сміється»

Творчість І. Франка – видатне явище в українській літературі, вона вражає як глибиною зображення життя народу, так і – своєю ідейністю та художньою досконалістю. Франко є нетеревершеним майстром слова, вченим, громадським діячем, життя і творчість якого була тісно пов’язана з народом. Його прозова спадщина стала новим етапом в укр.дожовтневій літературі, відтворивши основні проблеми суспільного життя доби. Безпосереднім поштовхом до написання твору «Борислав сміється» став страйк бориславських робітників 1873р., який закінчився великою пожежею нафтових промислів. Вперше в нашій літ-рі з’явився новий герой – промисловий робітний: об’єкт експлуатації, а мужній борець, реальна сила спроможне змінити життя.
Сочинение полностью »