Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Коштовні пам’ятки Київської Русі

Про неабияку роль Києва як столиці однієї з найбільших східноєвропейських держав середньовіччя свідчать не лише літописи та залишки архітектурних споруд, а й знайдені у ньому численні скарби. Це - неоціненне джерело для вивчення історії, політики, економіки, торгівлі, соціального устрою і культури. Особливе значення мають ці скарби у дослідженні давньоруських ремесел. Знайдені коштовності також указують на певні події, пов’язані з князівськими міжусобицями і навалами кочовиків. Поняття «київські скарби» для світової науки і культури - синонім неперевершених досягнень першої східнослов’янської держави. Знайдені в Києві коштовності містять майже третину всіх скарбів, виявлених на території Київської Русі. Це не просто предмети побуту або ювелірні прикраси з дорогоцінних металів, це пам’ятки історико-культурної спадщини однієї з найвеличніших держав середньовічної Європи. Це сотні безцінних виробів, у яких не лише відображено досягнення далекої епохи в ювелірному ковальстві, литві, техніках емалі, чорніння, карбування, гравірування, а й передано яскраві образи епохи переходу від язичництва до прийняття християнства. Особливо часто трапляються зображення Ісуса Христа, Богородиці, архангелів, апостолів, а також образи первісної доби давніх слов’ян. Майже всі скарби в Києві знайдено на забудованій у давні часи території міста.

Більшість київських скарбів складається з ювелірних жіночих прикрас із золота й срібла. При цьому значно переважають срібні ювелірні вироби.

Це закономірно для скарбів середньовічної Європи, адже тоді золота було дуже мало, а срібло добували в багатьох країнах. Золото в європейських країнах з’явилося тільки після відкриття Америки.

Деякі скарби містять монети Візантії, арабських і європейських країн, Київської Русі. Велику цінність становлять знахідки майже унікальної монетної гривні особливого київського типу, що являла собою зливок срібла чи золота певної форми й ваги. Монетні скарби дають змогу вивчати торговельні зв’язки Київської Русі з іншими країнами.

Жіночі прикраси в заможних сім’ях передавалися у спадок від одного покоління до іншого. У мирні часи ці родинні коштовності зберігалися вдома, а на випадок небезпеки їх перекладали в горщик або мідний чи бронзовий казанок, заливали воском і ховали поряд з будинком у землі.

Більшість скарбів Київської Русі нині зберігається в Музеї історичних коштовностей України в Києві. Оволодіння книжністю в Київській Русі вважалося державною справою. Саме тому князь Володимир Святославович після хрещення створив у Києві школу для дітей бояр і дружинників. Молодь мала не просто освоїти грамоту й підготуватися до церковного служіння, а здобути освіту, гідну громадян великої держави. Поширеним було й індивідуальне домашнє навчання. Грамотність поширювалася серед різних верств населення, про що свідчать і різноманітні написи на предметах щоденного вжитку і на стінах культових споруд.

Вільний доступ до освіти мали жінки. Представниці князівської верхівки своєю освіченістю не поступалися чоловікам і, через шлюб потрапляючи до іноземних королівських дворів, вражали своїм розумом, світоглядом, аргументованими висловленнями.

Оскільки освіту населення вважали надзвичайно важливою справою, князі доручили її священикам. Це були найосвіченіші представники тогочасного суспільства, серед них було чимало видатних мислителів, письменників і проповідників.

Просвітницький дух охопив усю країну і вийшов далеко за межі релігійних цілей, набувши світського характеру. Діти з семи років училися читати й писати під час вивчення й переписування церковних книг. Це було нелегкою справою: правила писання вимагали краси, геометричних пропорцій і точної постановки кожної літери. Роки опанування тонкощами письма виховували в людині терпіння і старанність. Вивчали й арифметику, початки географічних і природничих наук. Вищий рівень освіти передбачав знання філософії, граматики, риторики, історії.

Засвоєння знань поєднувалося з вивченням морально-етичних настанов, які вимагали бути корисними своєму суспільству. Особливе місце відводилося порадам серйозно ставитися до книги, оскільки: «Людина без книги, як птах без крил».

Справжніми осередками знань були монастирські і приватні бібліотеки, які зберігали не лише релігійні книги, а й твори світського й повчального характеру. Вчені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі становив близько ста сорока тисяч томів. Найбільш відомими і багатими бібліотечними центрами були церква Святої Софії і Києво-Печерський монастир. У монастирських майстернях день і ніч переписували, оздоблювали і переплітали книжки. Знання іноземних мов сприяло створенню перекладів іноземної літератури, водночас з’являлися твори вітчизняних авторів.

У поширення освіти й книжної справи істотним був особистий внесок київських князів. Яскравим прикладом цього є діяльність Ярослава Мудрого широко освіченої людини, бібліофіла. Він багато читав, перекладав з грецької мови. Завдяки йому було створено бібліотеку при Софійському соборі в Києві. Свої знання і прагнення до освіти князь передав дітям - його син Всеволод знав п’ять мов.

Розвиток освіти посилив інтерес народу до минулого, сприяв появі літописів. Вищим досягненням історичної писемності стала «Повість минулих літ», складена на початку XII століття ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором, у якій здійснена спроба визначити місце Київської Русі в загальній історії людства.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Коштовні пам’ятки Київської Русі . Литературные сочинения!

Коштовні пам’ятки Київської Русі