Готовые школьные сочинения

Коллекция шпаргалок школьных сочинений. Здесь вы найдете шпору по литературе и русскому языку.

Відкриваю свого Павла Тичину

Кажуть, поети розквітають раз назіку, Якщо целравдв, то Павло Тичина розцвів у молоді роки, коли з’явилися «Сонячні кларнети» (1918), «Замість сонетів і октав», «Плуг» (1920), «В космічному оркестрі» (1921), «Золотий гомін» (1922), «Вітер з України» (1924). Це справді кеперевершена, видатна поезія, її якій переплелись і краса людських почуттів, і сирийняття революції і громадянської війни на Україні як надії на соціальне, національне та духовне визволення, і жорстоке розчарування дійсністю. Мабуть, можна скільки завгодно говорити зараз про «непослідовність » поета, його «роздвоєність», але, я думаю, спочатку треба подивитися на тогочасні події очима молодого митця, пропусти їх через його вразливе серце. І тільки тоді, усвідомивши витоки трагедії Тичини, можна зрозуміти, чому і як в одній особі поєдналися два поети. Саме таким побачив я «свого Тичину».

З одного боку - «Ви знаєте, як лила шелестить», «Коли в твої очі вдивлюся», «Пастелі», «Пам’яті тридцяти», «Загупало в двері прикладом. З іншого - «В ім’я людини», «Партія веде», «Комунізму далі видні». Дуже хочеться відповісти на це питання так, щоб й ікші зрозуміли і полюбили його, як я. Ось він постає перед нами автором «Сонячних кларнетів»: молодий інтелігентний талановитий юнак, що уважно вдивляється у світ і напружено шукає нідповіді на питання: в якому зв’язку перебувають природа і люди, добро і зло? Що є визначальним? Поетдоходить-висноьку, гцоїсеу світі взаємопов’язане. Це нідкриття сповнює його радістю, і нею він ділиться з нами:

  • Гаї шумлять -
  • Я слухаю.
  • Хмарки біжать -
  • Милуюся.
  • Ми Милуюся,
  • Чого душі моїй
  • так весело

Та поступово події Першої світової війни переконують П. Тичину, що цей оспіваний ним світ такий далекий від гармонії. Але молоде серце прагне добра, нірить у добро і творить його, - так з’являються вірші циклу «Енгармонійне»,  Хтось гладив ниви», «Блакить мою душу овіяла», Мені здається, що саме віра її гармонію світу, оптимізм вирізняли поета з-поміж його попередників і сучасників. А ще - передчуття революції. Саме годі народилися рядки:

  • Гей, вдарте в струни, кобзарі,
  • Натхніть серця піснями!
  • Вкраїнські прапор и вгорі -
  • Мов сонце над стелами…

І знову - радість, свято, небувале піднесення у «Золотому гомоні». Та о’являється передчуття біди:

  • Чорний птах - у нього очі - пазурі!

Чорний птах із гнилих закутів душі, Із поля бою прилетів, Кряче. Чи це - не геніальна прозорливість, яка помітила ту трагічну межу, що проляже між людьми, навіть рідними по крові («курки спустили в матір і отця»)? І знову - незважаючи ні на що - життєстверджуючий фінал, віра в перемогу сили добра, в силу народу:

  • Я - невгасимий
  • Огонь Прекрасний,
  • Одвічний дух.

Вітай же нас ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! - з сонцем, голубами. Але мрія так і залишилася мрією. Україна була приречена. Революція 1917 року замість соціального визволення принесла на українську землю ріки крові. Руйнуються родини, розхитуються вікові моральні підвалини народу. Тичина-поет вірив у революцію, чекав і боявся її. Звідси й загострене сприйняття навколишнього, передчуття біди, пекучий біль за Україну, за свій народ: Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Я майже фізично відчуваю той біль, яким сповнений кожний рядок вірша, бо «рубались, бились ріднії, свої»; а ті, кого вважали братами, зрадили Україну. Вірш закінчується багатозначним питанням, яке, без сумніву, є прозоро-риторичним: відповіді не треба, вона - очевидна:

Хто ж так люто кинув на поталу нас? Мені здається, що саме тут і містяться ті витоки «роздвоєності» Тичини, що пізніше переросла в трагедію його таланту. Так, Павло Тичина - геніальний, але глибоко трагічний талант. І з цим не можна не погодитися! Він любив життя у всіх його проявах і навчав цього почуття читачів. Він, я переконаний, любив людей: із минулого, сучасників і майбутніх земляків. Мабуть, це треба зрозуміти душею і вклонитися геніальному митцю за його серце і талант.

 

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » Відкриваю свого Павла Тичину . Литературные сочинения!

Відкриваю свого Павла Тичину